Контр-оперативна робота
Вичислення і робота зі стукачами\операми.
1. Найвідоміша з пісень т.з. блатного світу – це пісня про агентесу Марію Климову (псевдо: «Мурка»).
Оперативний агент в кримінальному середовищі – це розвідник-інформатор. Кілька агентів становлять інформаційну мережу. Агенти, що мають власну мережу – є резидентами. Агенти бувають:
1.1. Штатні – офіцери МВС та СБУ під прикриттям легенди, ввідні в середовище;
1.2. Позаштатні – завербовані із середовища, в якому вони працюють, спілкуються, живуть.
Вони, у свою чергу – штатні та позаштатні агенти – поділяються на:
- явних – таких, що свідомо здають інформацію;
- прихованих (друга назва: «джерело») – таких, що роблять це через зайву довірливість та базікавитість.
Існують також подвійні агенти, які працюють:
- на обидві сторони на власний розсуд;
- свідомо проти структури-вербувальника.
Відповідно до цієї градації, кожна людина хоча б раз у житті, свідомо чи ні, була агентом або джерелом інформації. Принаймні своїх батьків та свого оточення. Усвідомлення цього дає чітку картину спотворення ситуації у художній літературі та суспільстві. Звідси треба пам’ятати, що лише небезпека переданої інформації дає чітке усвідомлення: агент людина чи ні? Лише системність і характер інформації, що передається скаже про те: ворог цей агент-інформатор, чи просто помилився? Жодний підпис під протоколом або погодженням на вербовку не доводить, що людина агент. Факт, що через людину знайдено речові докази та забезпечено засудження кількох людей – доводить, що вона агент без будь-якого підпису.
2. Методи вербовки агентури оперативним складом МВС та Держбезпеки. Агентура вербується як правило з середовища, проти якого працює оперативник. Така агентура, за умов знання методів роботи оперативного складу, відносно легко вираховується та знешкоджується дозуванням інформації або перевербуванням.
Більш небезпечним є агент, якого завербовано поза середовищем. Той, якого введено після процедури вербовки та підготовки.
Вербування агентів в середовищі.
Як правило для вербування обирають хлопців та дівчат з розвинутим комплексом меншовартості або навпаки – з гіпертрофованою самооцінкою. І проти перших, і проти других однаково використовують як методи ломки психіки, так і методи заохочення до співпраці. Що обрати – ломку чи заохочення? – обирає вербувальник в залежності від власних особливостей психіки.
2.1. Вербування методою ломки (як правило – МВС) може простягатися: від звичайного побиття та зґвалтування, до звинувачення у кримінальному злочині включно.
2.2. Вербування заохоченням (як правило – Держбезпека), відповідно, може бути як у вигляді допомоги у вирішенні проблеми (часто заздалегідь свідомо створеної оперативником), до викладання неприємних фактів про середовище та людей, з якими спілкується об’єкт вербування.
3. Методи протидії вербуванню напрочуд прості. Чим менше знають про Вас, Вашу родину та Ваше оточення – тим краще. Для вербування ЗАВЖДИ обирається людина, про яку відомо багато, а та, про яку мало – у виключних випадках. Змажтеся на фоні суспільства, і Ви не становитимете оперативного інтересу.
Якщо під час допиту Вас почали розпитувати про Ваше життя, роботу, навчання, Ваших рідних та Ваше оточення – переведіть розмову у площину проблем структури, до якої належить вербувальник. Відчувши з Вашого боку оперативний інтерес до себе, він припинить процес – це обов’язкова його поведінка, що прописана внутривідомчими інструкціями. Більше того – почне перевіряти, чи не є Ви агентом іншої структури або служби внутрішньої безпеки структури, до якої він належить сам. Ніколи не заперечуйте такого припущення – посміхніться людині на подібні запитання – диктофон посмішку не передасть, а людині буде «приємно». Демонстративно напружтеся на таке припущення, почніть переводити розмову в інше русло – знову ж таки на співрозмовника: «Да что там я?... Вот ви про сєбя расскажитє? Тяжєло наверноє? А дома жена… – єй только шмотки да бабки?…. Да… Тяжєло… Не понимают жони опоров, что муж’я іхніє – войни і воюют с прєступностью – нє ценят, нє осознают… ». Навіть якщо людина усвідомлює, що це підготовлена протидія – її це вразить. Тим більше, що говорите Ви правду, а те, що суспільство зробило з Вашого співрозмовника скота та хабарника – він справді не винен. Пам’ятайте, що правда як і брехня у розмові з держслужбовцем – це зброя. Такою правдою Ви увімкнете «програму-закладку», яка є в кожній людині. І дуже небагатьом вдасться переступити через те, що підніметься в неї середині.
ЗАВЖДИ про зустріч із співробітником МВС або Держбезпеки ставити до відома своє найближче оточення, навіть якщо пообіцяли оперативнику нікому не казати.
4. Вербування тим не менше вдається через: недбалість людини, її неуважність або непереборні обставини, що стали наслідком необережності – в 1995-му році був випадок, коли співробітники київської міліції, щоб примусити хлопця до співробітництва, кинули його дівчину у чоловічу камеру. Відповідно Ви не можете гарантувати навіть собі, що ухилитесь від співробітництва.
Якщо Вас примусили або умовили співпрацювати, пам’ятайте, що стукач не той хто погодився здавати, а той хто здає. Якщо в Вашому оточенні немає людини, якій можете розповісти правду – просто дозуйте інформацію, що йде на куратора.
5. Методи виявлення агентури. Щоб не стати параноїком бажано ввести собі за правило сприймати всіх, як людей що здають. Це, по-перше, привчить не навантажувати близьких небезпечною інформацією, по-друге, не цікавитися зайвими речами – не здасть той, хто не знає.
5.1. Якщо людина цікавиться зайвою інформацією, не поспішайте записувати її в агенти – приблизьте її до себе. Поцікавтеся її оточенням – не виключно, що агент саме там. Ви будете здивовані, на скільки часто співробітники МВС та Держбезпеки використовують власних родичів, як оперативні джерела. При цьому людині здається, що тато (мама) або дядя насправді патріот! Він може і патріот, але в нього є робота і службові обов’язки.
5.2. Використовуючи методи кодування зустрічі (назва місця не відповідає самому місцю), перевірте хто з людиною прийде. Щоб виключити дистанційне супроводження, запросіть людину на зустріч без телефону. Перевірка проводиться через прогулянку містом, відносно пустими вулицями через місця контролю. На місці контролю стоїть людина, яка просто фіксує, всіх хто йшов за вами, доки ви не вийшли за межі візуального контролю. Потім контролери розповідають, хто саме за Вами йшов, якщо особи співпадуть – проводилося оперативне спостереження. Це означає, що на Вас або Вашого співрозмовника, щонайменше відкрито оперативно-розшукову справу.
5.3. Під великим секретом повідомте людині про якісь напівкримінальні схованки. А на третій-четвертий раз – про наркотики, зброю або вибухівку. І проконтролюйте, чи з’явиться там оперативна група.
5.4. Якщо підозра підтверджена – використовуйте це «русло» (для опера він «джерело»), для зливання потрібної Вам інформації. Потурбуйтеся про дублювання інформації через інше «русло». Поява одного агента вказує на те, що другий вже працює в оточенні, або незабаром з’явиться. Якщо через агента за грати сіла людина – агент має бути покараний. Якщо агент припинив працювати на куратора, або йому більше не довіряють – ви зрозумієте це з того, що інформація не доходить до адресата – спілкуйтеся з ним, як із звичайною, своєю людиною. Він і сам забезпечить дозування інфи. Але будьте обережні, ліквідація «джерела» тягне за собою появу іншого агента. І пам’ятайте, що завербувати можуть брата, сестру навіть мати. І мотивацію їм дадуть поважну – захистити не байдужу їм людину - Вас.
Вичислення і робота зі стукачами\операми.
1. Найвідоміша з пісень т.з. блатного світу – це пісня про агентесу Марію Климову (псевдо: «Мурка»).
Оперативний агент в кримінальному середовищі – це розвідник-інформатор. Кілька агентів становлять інформаційну мережу. Агенти, що мають власну мережу – є резидентами. Агенти бувають:
1.1. Штатні – офіцери МВС та СБУ під прикриттям легенди, ввідні в середовище;
1.2. Позаштатні – завербовані із середовища, в якому вони працюють, спілкуються, живуть.
Вони, у свою чергу – штатні та позаштатні агенти – поділяються на:
- явних – таких, що свідомо здають інформацію;
- прихованих (друга назва: «джерело») – таких, що роблять це через зайву довірливість та базікавитість.
Існують також подвійні агенти, які працюють:
- на обидві сторони на власний розсуд;
- свідомо проти структури-вербувальника.
Відповідно до цієї градації, кожна людина хоча б раз у житті, свідомо чи ні, була агентом або джерелом інформації. Принаймні своїх батьків та свого оточення. Усвідомлення цього дає чітку картину спотворення ситуації у художній літературі та суспільстві. Звідси треба пам’ятати, що лише небезпека переданої інформації дає чітке усвідомлення: агент людина чи ні? Лише системність і характер інформації, що передається скаже про те: ворог цей агент-інформатор, чи просто помилився? Жодний підпис під протоколом або погодженням на вербовку не доводить, що людина агент. Факт, що через людину знайдено речові докази та забезпечено засудження кількох людей – доводить, що вона агент без будь-якого підпису.
2. Методи вербовки агентури оперативним складом МВС та Держбезпеки. Агентура вербується як правило з середовища, проти якого працює оперативник. Така агентура, за умов знання методів роботи оперативного складу, відносно легко вираховується та знешкоджується дозуванням інформації або перевербуванням.
Більш небезпечним є агент, якого завербовано поза середовищем. Той, якого введено після процедури вербовки та підготовки.
Вербування агентів в середовищі.
Як правило для вербування обирають хлопців та дівчат з розвинутим комплексом меншовартості або навпаки – з гіпертрофованою самооцінкою. І проти перших, і проти других однаково використовують як методи ломки психіки, так і методи заохочення до співпраці. Що обрати – ломку чи заохочення? – обирає вербувальник в залежності від власних особливостей психіки.
2.1. Вербування методою ломки (як правило – МВС) може простягатися: від звичайного побиття та зґвалтування, до звинувачення у кримінальному злочині включно.
2.2. Вербування заохоченням (як правило – Держбезпека), відповідно, може бути як у вигляді допомоги у вирішенні проблеми (часто заздалегідь свідомо створеної оперативником), до викладання неприємних фактів про середовище та людей, з якими спілкується об’єкт вербування.
3. Методи протидії вербуванню напрочуд прості. Чим менше знають про Вас, Вашу родину та Ваше оточення – тим краще. Для вербування ЗАВЖДИ обирається людина, про яку відомо багато, а та, про яку мало – у виключних випадках. Змажтеся на фоні суспільства, і Ви не становитимете оперативного інтересу.
Якщо під час допиту Вас почали розпитувати про Ваше життя, роботу, навчання, Ваших рідних та Ваше оточення – переведіть розмову у площину проблем структури, до якої належить вербувальник. Відчувши з Вашого боку оперативний інтерес до себе, він припинить процес – це обов’язкова його поведінка, що прописана внутривідомчими інструкціями. Більше того – почне перевіряти, чи не є Ви агентом іншої структури або служби внутрішньої безпеки структури, до якої він належить сам. Ніколи не заперечуйте такого припущення – посміхніться людині на подібні запитання – диктофон посмішку не передасть, а людині буде «приємно». Демонстративно напружтеся на таке припущення, почніть переводити розмову в інше русло – знову ж таки на співрозмовника: «Да что там я?... Вот ви про сєбя расскажитє? Тяжєло наверноє? А дома жена… – єй только шмотки да бабки?…. Да… Тяжєло… Не понимают жони опоров, что муж’я іхніє – войни і воюют с прєступностью – нє ценят, нє осознают… ». Навіть якщо людина усвідомлює, що це підготовлена протидія – її це вразить. Тим більше, що говорите Ви правду, а те, що суспільство зробило з Вашого співрозмовника скота та хабарника – він справді не винен. Пам’ятайте, що правда як і брехня у розмові з держслужбовцем – це зброя. Такою правдою Ви увімкнете «програму-закладку», яка є в кожній людині. І дуже небагатьом вдасться переступити через те, що підніметься в неї середині.
ЗАВЖДИ про зустріч із співробітником МВС або Держбезпеки ставити до відома своє найближче оточення, навіть якщо пообіцяли оперативнику нікому не казати.
4. Вербування тим не менше вдається через: недбалість людини, її неуважність або непереборні обставини, що стали наслідком необережності – в 1995-му році був випадок, коли співробітники київської міліції, щоб примусити хлопця до співробітництва, кинули його дівчину у чоловічу камеру. Відповідно Ви не можете гарантувати навіть собі, що ухилитесь від співробітництва.
Якщо Вас примусили або умовили співпрацювати, пам’ятайте, що стукач не той хто погодився здавати, а той хто здає. Якщо в Вашому оточенні немає людини, якій можете розповісти правду – просто дозуйте інформацію, що йде на куратора.
5. Методи виявлення агентури. Щоб не стати параноїком бажано ввести собі за правило сприймати всіх, як людей що здають. Це, по-перше, привчить не навантажувати близьких небезпечною інформацією, по-друге, не цікавитися зайвими речами – не здасть той, хто не знає.
5.1. Якщо людина цікавиться зайвою інформацією, не поспішайте записувати її в агенти – приблизьте її до себе. Поцікавтеся її оточенням – не виключно, що агент саме там. Ви будете здивовані, на скільки часто співробітники МВС та Держбезпеки використовують власних родичів, як оперативні джерела. При цьому людині здається, що тато (мама) або дядя насправді патріот! Він може і патріот, але в нього є робота і службові обов’язки.
5.2. Використовуючи методи кодування зустрічі (назва місця не відповідає самому місцю), перевірте хто з людиною прийде. Щоб виключити дистанційне супроводження, запросіть людину на зустріч без телефону. Перевірка проводиться через прогулянку містом, відносно пустими вулицями через місця контролю. На місці контролю стоїть людина, яка просто фіксує, всіх хто йшов за вами, доки ви не вийшли за межі візуального контролю. Потім контролери розповідають, хто саме за Вами йшов, якщо особи співпадуть – проводилося оперативне спостереження. Це означає, що на Вас або Вашого співрозмовника, щонайменше відкрито оперативно-розшукову справу.
5.3. Під великим секретом повідомте людині про якісь напівкримінальні схованки. А на третій-четвертий раз – про наркотики, зброю або вибухівку. І проконтролюйте, чи з’явиться там оперативна група.
5.4. Якщо підозра підтверджена – використовуйте це «русло» (для опера він «джерело»), для зливання потрібної Вам інформації. Потурбуйтеся про дублювання інформації через інше «русло». Поява одного агента вказує на те, що другий вже працює в оточенні, або незабаром з’явиться. Якщо через агента за грати сіла людина – агент має бути покараний. Якщо агент припинив працювати на куратора, або йому більше не довіряють – ви зрозумієте це з того, що інформація не доходить до адресата – спілкуйтеся з ним, як із звичайною, своєю людиною. Він і сам забезпечить дозування інфи. Але будьте обережні, ліквідація «джерела» тягне за собою появу іншого агента. І пам’ятайте, що завербувати можуть брата, сестру навіть мати. І мотивацію їм дадуть поважну – захистити не байдужу їм людину - Вас.
