Landsberg
На цей раз розпочну з давніх досягнень інженерної думки…
Безладно борсаючись у планктонах своїх міркувань, я натрапив на цікавий ракурс осмислення історичної ролі будівництва мостів.
Моєму окові не знадобилось навіть допоміжної оптичної амуніції, аби помітити дивовижний факт у геополітиці періоду архаїки. На тлі європейської історії дуже виразно простежується синхронність зазіхань окремих народів на опанування «ойкумени» - з процесом «містифікації» розмежованих ландшафтів. Щоб «упіймати за хвіст цю тенденцію» зовсім не обов΄язково полоти поглядом друковані рядки наукових монографій.
Вистачить кількох параграфів шкільного підручнику з історії стародавнього світу та середньовіччя… Особисто для мене названих джерел виявилось предостатньо, аби побачити пряму залежність культурної та генетичної кристалізації Європи від мистецтва зведення мостів.
В означеному контексті найпопсовішим прикладом є Римська імперія з її усюдисущою мережею шляхів і «транспортних коридорів». Однак, якщо зазирнути в геральдичні традиції Європи, у фламандські міські пейзажі, в архітектурну спадщину і міфологію – ми побачимо реальні масштаби значення мостифікації як такої.
Інженерні споруди, що з΄єднували розмежовані ділянки суходолу, напрочуд ефективно скасовували родоплемінну інкубацію, замкненість і моду на трайбалізм.
Системи сполучення створювали потужний стимул до об΄єднання вузькомплеменних у розширені корпорації споріднених етносів. Приклад з рідної історії? Будь ласка.
Дебютний маневр зразкового об΄єднання наших пращурів здійснив полянський князь Кий. Тривалий час я таврував свій мозок інтригуючим питанням «А чому саме Кий?». Доки в лоб не зіштовхнувся з принагідною версії відповіді. За однією з вірогідних теорій, Кий мав безпосередній стосунок до важливої артерії тогочасного сполучення. Солідний авторитет у колі співплемінників полянський князь заробив, ще будучи переправщиком на Дніпрі. Згадана переправа поєднала слов΄ян двох берегів і слугувала образом рухомого мосту, що сполучає частини одного етносу. Лиш по тому поляни зажили військової слави та високого рівня соціальної організації. Київ зростав; вилонювалась державність і найноровливіші імперські амбіції.
Приблизно в такий спосіб системи сполучень здійснювали вплив на окремі етапи формування націй та державності. Як не крути, але без шляхів переправ і мостів не здійснилось би жодне державне утворення тієї епохи. «Мостифіковані ландшафти» уможливлювали торгівлю, експорт культури і, зрозуміла річ, – військову експансію. Сучасні рецепти побудови імперії не є винятком. Вони так само містять в собі компонент транспортних мереж і систем сполучення…
Припускаю, що своїми рефлексіями і зануренням у нетрі історичного дискурсу я порядно втомив «багатостраждального читача». Та що поробиш? Я не був би собою, якби утримався від розлогих «ліричних» відступів на початку тексту.
«Мєжду намі мальчікамі», я зовсім не безпідставно кружляю довкола теми «мостифікації». Щоправда, мости на разі цікавлять мене не як предмет історичного вивчення, а суто як метафора.
Аби розрядити загнузданого інтригою читача, що без упину шпортається у питаннях «до чого тут мости?» і «що цим хотів сказати автор?» я простолінійно зізнаюсь: зграї речень, каравани літер і розділових знаків, з яких зліплено цей текст, приурочені дню народженню сайту landsberg.org.ua
За два роки свого існування він став справжнім мостом між різними типами мислення і системами обставин.
Його електронна місія не має нічого спільного з «декоративним екстремізмом» і рольовими іграми у «правих патріотів» задля привернення уваги одногрупників і тьолочек-курсисток. Landsberg – сухий і посутній ресурс зі специфічним покроєм і фасоном a la « не для розваг». Його не надто софтові слайди і теми висвітлюють недекоровану напряжну дійсність затхлих тюремних камер, бараків і спазматичних рефлексій в΄язнів. А тому уніформа сайту і стиль самоподачі іноді нагадує військові звіти з лінії фронту.
Хоча враження – річ суб΄єктивна.
На рахунку Landsberg’у – не один підкорений Монблан. За плечима – чималий рюкзак з успішними інженерними проектами і досвідом підпілля. Мостифікація триває, зростаючи у масштабах… Тепер артерія сполучення між «берегом неволі» і неосяжним «узбережжям свободи» сприймається багатьма як a priori. Для «посвячених в тему» цей інфотрафік став невід΄ємним атрибутом сучасної правої культури. Віднайшовши себе в іпостасі медіуму, Landsberg поєднав контекст тюрми зі світом поза нею… По суті він став нерозривним вузлом різних соціальних вимірів, що нутрують в собі опозицію «горгонам системи». На щастя, Landsberg не перетворився на віртуальний манеж, де кімнатні радикали демонструють ерекцію язика, змагаючись у словесній дефекації. В наш час це – екзотика… Це непоганий знак. Особисто я вбачаю у ньому недвозначний натяк великого провидіння. Landsberg’у є чим здивувати своїх клієнтів. Ну приміром, хоча б тим, що сайт контролює викиди слів у повітря «згідно Кіотського протоколу»… Недвозначний і кришталево прозорий натяк…
Існування Landsberg’у є першим симптомом дорослості правого руху… Його позиційної осмисленості і дисциплінованості. Він унаочнив існування правої інтелектуальної формації, яка не перетворилася на одноразову гігієнічну прокладку для системи. Тій зашморганій сучці не під силу змиритись з цим фактом. Система годує нас протоколами, гратами і колючими дротами, але метаболізм в наших шлунках ладен розщепити й Велику Китайську Стіну. Свідчення того – наші захоплюючі пригоди, в яких доля підкидала нам «пробивони» на міць, ведучи через Крим, через Рим і оптоволоконні труби.
Landsberg сполучає простір, що роками розмежовувався стінами і колючими дротами… Він вправно долає перешкоди, над якими спокон віку працювала машинерія державних репресивних органів. Навіть у тіні в΄язничних грат слово поневолених патріотів резонує в неосяжному безмірі свободи. Його транспортує Landsberg.
І апофеоз історичної місії Landsberg΄у – в безперешкодній мостифікації свідомостей. Він вилонює нову формацію правих, він компонує спільноту сильних і конструктивних людей, формує паростки нової Нації з оновленим духом.
І це лише верхівка айсбергу… Я до нестями вдячний йому за цю неоціненну місію.
На цей раз розпочну з давніх досягнень інженерної думки…
Безладно борсаючись у планктонах своїх міркувань, я натрапив на цікавий ракурс осмислення історичної ролі будівництва мостів.
Моєму окові не знадобилось навіть допоміжної оптичної амуніції, аби помітити дивовижний факт у геополітиці періоду архаїки. На тлі європейської історії дуже виразно простежується синхронність зазіхань окремих народів на опанування «ойкумени» - з процесом «містифікації» розмежованих ландшафтів. Щоб «упіймати за хвіст цю тенденцію» зовсім не обов΄язково полоти поглядом друковані рядки наукових монографій.
Вистачить кількох параграфів шкільного підручнику з історії стародавнього світу та середньовіччя… Особисто для мене названих джерел виявилось предостатньо, аби побачити пряму залежність культурної та генетичної кристалізації Європи від мистецтва зведення мостів.
В означеному контексті найпопсовішим прикладом є Римська імперія з її усюдисущою мережею шляхів і «транспортних коридорів». Однак, якщо зазирнути в геральдичні традиції Європи, у фламандські міські пейзажі, в архітектурну спадщину і міфологію – ми побачимо реальні масштаби значення мостифікації як такої.
Інженерні споруди, що з΄єднували розмежовані ділянки суходолу, напрочуд ефективно скасовували родоплемінну інкубацію, замкненість і моду на трайбалізм.
Системи сполучення створювали потужний стимул до об΄єднання вузькомплеменних у розширені корпорації споріднених етносів. Приклад з рідної історії? Будь ласка.
Дебютний маневр зразкового об΄єднання наших пращурів здійснив полянський князь Кий. Тривалий час я таврував свій мозок інтригуючим питанням «А чому саме Кий?». Доки в лоб не зіштовхнувся з принагідною версії відповіді. За однією з вірогідних теорій, Кий мав безпосередній стосунок до важливої артерії тогочасного сполучення. Солідний авторитет у колі співплемінників полянський князь заробив, ще будучи переправщиком на Дніпрі. Згадана переправа поєднала слов΄ян двох берегів і слугувала образом рухомого мосту, що сполучає частини одного етносу. Лиш по тому поляни зажили військової слави та високого рівня соціальної організації. Київ зростав; вилонювалась державність і найноровливіші імперські амбіції.
Приблизно в такий спосіб системи сполучень здійснювали вплив на окремі етапи формування націй та державності. Як не крути, але без шляхів переправ і мостів не здійснилось би жодне державне утворення тієї епохи. «Мостифіковані ландшафти» уможливлювали торгівлю, експорт культури і, зрозуміла річ, – військову експансію. Сучасні рецепти побудови імперії не є винятком. Вони так само містять в собі компонент транспортних мереж і систем сполучення…
Припускаю, що своїми рефлексіями і зануренням у нетрі історичного дискурсу я порядно втомив «багатостраждального читача». Та що поробиш? Я не був би собою, якби утримався від розлогих «ліричних» відступів на початку тексту.
«Мєжду намі мальчікамі», я зовсім не безпідставно кружляю довкола теми «мостифікації». Щоправда, мости на разі цікавлять мене не як предмет історичного вивчення, а суто як метафора.
Аби розрядити загнузданого інтригою читача, що без упину шпортається у питаннях «до чого тут мости?» і «що цим хотів сказати автор?» я простолінійно зізнаюсь: зграї речень, каравани літер і розділових знаків, з яких зліплено цей текст, приурочені дню народженню сайту landsberg.org.ua
За два роки свого існування він став справжнім мостом між різними типами мислення і системами обставин.
Його електронна місія не має нічого спільного з «декоративним екстремізмом» і рольовими іграми у «правих патріотів» задля привернення уваги одногрупників і тьолочек-курсисток. Landsberg – сухий і посутній ресурс зі специфічним покроєм і фасоном a la « не для розваг». Його не надто софтові слайди і теми висвітлюють недекоровану напряжну дійсність затхлих тюремних камер, бараків і спазматичних рефлексій в΄язнів. А тому уніформа сайту і стиль самоподачі іноді нагадує військові звіти з лінії фронту.
Хоча враження – річ суб΄єктивна.
На рахунку Landsberg’у – не один підкорений Монблан. За плечима – чималий рюкзак з успішними інженерними проектами і досвідом підпілля. Мостифікація триває, зростаючи у масштабах… Тепер артерія сполучення між «берегом неволі» і неосяжним «узбережжям свободи» сприймається багатьма як a priori. Для «посвячених в тему» цей інфотрафік став невід΄ємним атрибутом сучасної правої культури. Віднайшовши себе в іпостасі медіуму, Landsberg поєднав контекст тюрми зі світом поза нею… По суті він став нерозривним вузлом різних соціальних вимірів, що нутрують в собі опозицію «горгонам системи». На щастя, Landsberg не перетворився на віртуальний манеж, де кімнатні радикали демонструють ерекцію язика, змагаючись у словесній дефекації. В наш час це – екзотика… Це непоганий знак. Особисто я вбачаю у ньому недвозначний натяк великого провидіння. Landsberg’у є чим здивувати своїх клієнтів. Ну приміром, хоча б тим, що сайт контролює викиди слів у повітря «згідно Кіотського протоколу»… Недвозначний і кришталево прозорий натяк…
Існування Landsberg’у є першим симптомом дорослості правого руху… Його позиційної осмисленості і дисциплінованості. Він унаочнив існування правої інтелектуальної формації, яка не перетворилася на одноразову гігієнічну прокладку для системи. Тій зашморганій сучці не під силу змиритись з цим фактом. Система годує нас протоколами, гратами і колючими дротами, але метаболізм в наших шлунках ладен розщепити й Велику Китайську Стіну. Свідчення того – наші захоплюючі пригоди, в яких доля підкидала нам «пробивони» на міць, ведучи через Крим, через Рим і оптоволоконні труби.
Landsberg сполучає простір, що роками розмежовувався стінами і колючими дротами… Він вправно долає перешкоди, над якими спокон віку працювала машинерія державних репресивних органів. Навіть у тіні в΄язничних грат слово поневолених патріотів резонує в неосяжному безмірі свободи. Його транспортує Landsberg.
І апофеоз історичної місії Landsberg΄у – в безперешкодній мостифікації свідомостей. Він вилонює нову формацію правих, він компонує спільноту сильних і конструктивних людей, формує паростки нової Нації з оновленим духом.
І це лише верхівка айсбергу… Я до нестями вдячний йому за цю неоціненну місію.
